Робот летів рятувати телескоп Swift, а згорів першим

25 вересня 2026 року роботизований буксир LINK згорів в атмосфері Землі. Його запустили рятувати космічний телескоп Swift: 22 роки той вишукував найпотужніші вибухи у Всесвіті, а тепер повільно падає. Рятівник загинув першим. NASA вимкнуло Swift 23 жовтня , і за кілька тижнів телескоп увійде в атмосферу.

Це була перша спроба зачепитися за супутник на орбіті, до такого візиту ніхто й не готував. У Swift немає ні рукояток, ні стикувального порту; як сказав Гонхі Лі, який очолює компанію-рятівника, у нього немає «жодних інтерфейсів, захоплювальних вузлів чи USB-порту, куди можна підключитися». Лі згадував , що інженерам бракувало чогось зовсім елементарного: перед запуском у 2004 році ніхто не сфотографував задню частину телескопа.

Мисливець, у якого була одна хвилина

Swift полював на гамма-спалахи: так спалахують масивні зірки, коли гинуть, і їхні рештки, коли стикаються. Спалах триває від долі секунди до кількох хвилин, а згасання, що лишається по ньому, називають післясвіченням. Swift помічав спалах, приблизно за хвилину розвертався до нього й передавав координати іншим обсерваторіям; одного разу він упіймав спалах завдовжки 0,03 секунди, коротший за кліпання. Його будували на два роки, він пропрацював майже 22 і виявив понад 2000 спалахів.

Сонце роздуло небо

Swift летить низько, а двигуна, щоб піднятися, не має . На такій висоті повітря майже немає, але все ж таки є, і з кожним витком воно трохи тягне телескоп донизу. Останніми роками Сонце особливо активне. Воно нагріває атмосферу , атмосфера роздувається вгору, і супутники на низьких орбітах відчувають більший опір.

Спочатку Swift летів на висоті близько 600 км . До лютого 2026 року він опустився нижче 400, а рятувати його можна було лише вище 300. Лишалося кілька місяців, і команді довелося вибирати між наукою та часом. 11 лютого вона зупинила рентгенівський та ультрафіолетовий телескопи й повернула Swift у найобтічнішу позу. У квітні вимкнули навіть детектор спалахів, щоб заощадити енергію й розвернути сонячні панелі так, аби вони ловили менше повітря.

Телескоп перестав дивитися на небо, щоб довше в ньому лишатися.

Буксир, зібраний за дев’ять місяців

У вересні 2025 року NASA заплатило 30 мільйонів доларів компанії Katalyst Space з Флагстаффа, штат Аризона. Сам Swift коштував 364 мільйони, тож порятунок обходився менш ніж у десяту частину вартості телескопа. Katalyst мала побудувати апарат, наздогнати Swift, схопити його й підштовхнути вгору.

LINK вийшов заввишки 1,8 метра і вагою близько 400 кг. Він мав три роботизовані руки з лідарами (лазерними далекомірами, що будують тривимірну картину об’єкта), три іонні двигуни на ксеноні та дві сонячні батареї по 6 метрів. План був такий: кілька тижнів кружляти навколо Swift, шукаючи на корпусі місця для захоплення, а потім місяцями повільно штовхати його вгору. Шукати довелося б наживо, бо знімків і докладного огляду задньої частини телескопа в інженерів не було. Рятівник віз із собою все потрібне для захоплення, а Кірен Вілсон, який керував проєктом LINK, щиро говорив про темпи: півроку тому весь апарат був презентацією в PowerPoint.

3 липня 2026 року ракету Pegasus XL з LINK скинули з-під літака-носія на висоті близько 12 км над атолом Кваджалейн у Тихому океані. Ракета свою роботу зробила.

Три тижні до штопора

28 липня Katalyst повідомила , що LINK уже три дні перекидається одразу навколо кількох осей. Два з трьох його реакційних махових коліс вийшли з ладу. Це колеса, що крутяться всередині апарата: змінюючи їхню швидкість, супутник може розвертатися, не витрачаючи пального. Зв’язок з апаратом раз у раз зникав. Попри це компанія трималася: у LINK, за її словами, лишався «реальний шлях до зближення зі Swift», а Вілсон назвав телескоп «непідготовленим, але готовим до співпраці партнером».

Причиною обертання, як з’ясувалося , став несправний клапан. Інженери повернули LINK під контроль, але пального, щоб схопити Swift і підняти його, вже не лишилося. На цьому все скінчилося. 19 серпня NASA і Katalyst скасували порятунок. «Це не той результат, на який ми працювали, але він не змінює того, чому цю місію варто було пробувати», — сказав голова NASA Джаред Айзекмен.

Зрештою апарати таки зустрілися, хоч і на відстані. Керівники польоту підвели LINK на 12–15 км до Swift, достатньо близько для знімків. Звідти можна фотографувати, але не хапати: рятівник так і не дістався до задньої частини, яку ніхто не сфотографував у 2004 році. 25 вересня LINK увійшов в атмосферу й згорів, більш ніж на місяць раніше за апарат, який приїхав рятувати.

Що лишиться після падіння

Останнє спостереження Swift зробив 20 жовтня. Він опустився нижче 275 км, менш ніж на половину початкової висоти, де повітря гальмує так сильно, що телескоп уже не може втримати ціль. Двигуна немає, тож керувати падінням ніхто не може. Більша частина апарата, як очікують, згорить, а шкода комусь на Землі, за словами NASA, малоймовірна.

Swift лишає по собі архів: майже 22 роки вимірювань, понад 1,5 мільйона ультрафіолетових і оптичних знімків, близько 12 терабайтів даних, і все це у відкритому доступі. Астрономи розбиратимуться в ньому ще довго.

Swift пропрацював у одинадцять разів довше, ніж обіцяли, а добиває його повітря. LINK навіть не дійшов до питання, за що хапати: першим відмовив його власний клапан, і Katalyst обіцяє врахувати уроки в майбутніх місіях зближення. AP очікує , що Swift увійде в атмосферу на початку листопада. Рятівник і врятований закінчать однаково, з різницею трохи більш як місяць: коротким спалахом у нічному небі.