Сонце на ніч у продаж, а за світло ніхто не відповідає

Наземний макет майбутнього сервісу. Прожектори мали показати, як виглядатиме світло від орбітальних дзеркал. Компанія запросила волонтерів із China Lake Mountain Rescue, і вони відпрацювали свою звичну нічну роботу: пошук по квадратах, перенесення ношів, організацію мотузкових переправ. За даними DarkSky International , спершу вони робили це в темряві, а потім під променями.

Філіп Кеш, керівник операцій команди, сказав, що світло було трохи яскравішим за повний місяць. Пошуковці бачили приблизно на три милі в усі боки. Місцевих мешканців про репетицію не попередили. Астрономів теж, зокрема астрофізика з Принстона Гашпара Бакоша, який подавав до американського регулятора заперечення проти проєкту, повідомляє Sky & Telescope . Дозвіл не знадобився: прожектори стояли на землі, а не в космосі.

Кеш визнав, що зі світлом працювати легше. Але щоб виміряти видимість, компанія розкидала по схилу білі глянцеві ящики завдовжки близько чотирьох футів. На тренуваннях рятувальники зазвичай шукають зважені манекени в одязі. «Це не імітація тіл, а тіла носять одяг, — сказав Кеш. — Вони не відбивають світло так само». Блискучий білий ящик помітно здалеку майже за будь-якого освітлення, тож тест міг прикрасити результат.

Загальний висновок він зробив спокійний: «Не думаю, що це назавжди змінить пошуково-рятувальні роботи. Вночі ми й так непогано працюємо». Більше користі він бачив у великих катастрофах, коли під завалами опиняється багато людей і треба одразу освітити цілий район. Є одне «але»: ціна. Компанія обговорювала тарифи, співмірні з вартістю години гелікоптера. Більшість рятувальних загонів цього не потягне.

На висоті кількох сотень кілометрів сонце ще видно, коли на землі під ним уже ніч. Пласке дзеркало ловить його промені й, нахилене як слід, спрямовує їх униз. На поверхні з’являється пляма світла. Її розмір залежить від висоти орбіти: для одного дзеркала це близько п’яти кілометрів у поперечнику.

Пляма рухається разом із супутником, тож одне дзеркало освітлює точку лише кілька хвилин. Щоб світло трималося довше, потрібні численні супутники, які змінюють один одного. Перший апарат компанії, Eärendil-1, розгорне дзеркало 18 на 18 метрів, приблизно як два волейбольні майданчики. Робочі дзеркала мають бути 54 на 54 метри: дев’ять таких, або близько 18 волейбольних майданчиків. Загалом, пише Time , компанія сподівається мати на орбіті близько 50 000 супутників до 2035 року.

Так, майже 34 роки тому. 4 лютого 1993 року російський вантажний корабель «Прогрес М-15» відійшов від станції «Мир» і розгорнув «Знамя 2», дзеркало діаметром 20 метрів . Пляма світла завширшки близько п’яти кілометрів пронеслася нічною Європою від півдня Франції до Білорусі. Хмари закривали значну частину континенту, але метеорологи в Альпах, над хмарним шаром, зловили спалах. Вони оцінили його яскравість приблизно як у повного місяця. Наступна спроба 1999 року провалилася: дзеркало «Знамя 2.5» зачепилося за антену корабля. «Знамя 3» так і не злетіло: проєкт скасували.

Прожектори на репетиції дали світло трохи яскравіше за повний місяць. Справжнє дзеркало обіцяє більше. Бакош із співавторами розрахував, як виглядало б одне робоче дзеркало 54 на 54 метри. Для людини в його промені воно здавалося б приблизно у 40 разів яскравішим за повний місяць . Земля під ногами теж стала б у стільки ж разів яскравішою. Компанія цю оцінку оскаржує.

Проте справжня відмінність від місяця не в кількості світла. Місяць висить на небі широким тьмяним диском. Пласке дзеркало відбиває саме сонце й виглядає крихітною цяткою. Простіше кажучи, людина на плямі бачить маленький шматочок сонячного диска, настільки ж яскравий, як поверхня сонця. Зорі всередині плями зникли б, а свічення неба, за словами Бакоша, «буде гірше, ніж у великих містах на кшталт Лондона».

Передусім астрономам-аматорам. Телескоп збирає світло й збільшує зображення, тож навести його на таку цятку майже те саме, що навести на сонце. Американське астрономічне товариство попередило регулятора про можливе пошкодження зору, а також про те, що пілотів і водіїв може на мить засліпити спалахом. Товариство зазначило, що супутник розрахований на максимальну яскравість, а отже, захистити наукові спостереження надзвичайно складно.

Біологи й прихильники захисту темного неба нагадують, що світло вночі збиває внутрішній годинник людей і тварин. До того ж сяйво не залишиться в межах плями, бо повітря розсіює світло. За моделлю Бакоша й співавторів, у ясну ніч навіть за 14 км від плями більша частина неба була б яскравішою , ніж під повним місяцем, а навіть за 34 км небо в бік плями все одно світилося б сильніше, ніж у ніч повного місяця.

Федеральна комісія зв’язку США (FCC), яка вирішила, що нічне небо її не стосується. 9 липня 2026 року FCC дозволила будівництво, запуск і експлуатацію Eärendil-1 . Вона розподіляє радіоспектр, тож його переважно й перевіряла: як супутник зв’язуватиметься із Землею і як його виведуть з орбіти, щоб він не став космічним сміттям. Світло, заради якого супутник запускають, і шкоду для астрономії комісія залишила поза своєю компетенцією.

На заявку надійшло понад 1800 публічних коментарів, багато з них проти. 6 серпня екологічні організації, зокрема Earthjustice і DarkSky International, попросили комісію скасувати рішення. Це прохання досі розглядається.

Reflect Orbital заявляє, що не освітлюватиме заповідні природні території та місця, виділені для астрономії. Клієнтам, за словами представника компанії, знадобляться дозволи, погодження місцевої влади та перевірка особи, як у банках. Ці відповіді цитує астрофізик Річард де Грейс , який запитує, хто взагалі має право ухвалювати такі рішення.

Обіцянки стосуються плями, а фізика виходить за її межі. Клієнт купує круг завширшки близько п’яти кілометрів, тоді як небо, за розрахунками астрономів, яскравішає на десятки кілометрів навколо. Де Грейс каже те саме: відбите світло падає на площу, яка може бути набагато більшою, ніж та, за яку заплатив клієнт.

Eärendil-1 має полетіти попутним вантажем на ракеті SpaceX до кінця 2026 року, але точної дати ще немає. Початкова мета була квітень. Reflect Orbital планує випробувати на ньому саму технологію та запобіжники. Тисячі інших супутників після нього поки лишаються планом.