Марсохід проїхав найдалі, і на 90% шляху кермо було в нього

Понад 90% зі своїх 45,22 кілометра Perseverance обирав дорогу сам: каміння, ями та схили попереду оцінював бортовий автопілот, а не люди на Землі. З таким результатом ровер NASA 11 жовтня 2026 року, на 2006-й марсіанський день місії, побив рекорд свого попередника Opportunity. Той проїхав Марсом 45,16 кілометра.

Різниця — 60 метрів, приблизно півфутбольного поля. Цікаве тут інше. Opportunity набирав свій пробіг понад 14 років, Perseverance впорався за п’ять із половиною. До того ж ранній автопілот Opportunity обирав шлях лише на 5% дистанції. Три рекорди дальності поза Землею за останні півстоліття складаються в історію про те, як люди передавали кермо машині. Дивно, але перший рекордсмен досі не знає власного пробігу: залежно від того, хто рахує, це 37, 39 або 42 кілометри.

П’ятеро людей біля екранів під Сімферополем

Перший рекорд належав радянському «Луноходу-2». Його посадковий ступінь опустився в кратері Ле Моньє 15 січня 1973 року, а 16 січня апарат з’їхав на поверхню. Керували ним із Центру далекого космічного зв’язку під Сімферополем у Криму: п’ятеро членів екіпажу дивилися телевізійну картинку й подавали команди майже в реальному часі.

Майже, бо радіосигнал ішов до Місяця й назад близько трьох секунд , тож водій бачив наслідок кожного повороту із запізненням. Між двома командами машина могла проїхати від 2,3 до 8,3 метра, залежно від режиму. Це було на «Луноході-1», пише Михайло Маленков, який конструював його шасі, посилаючись на водія В’ячеслава Довгана. Другим ровером їздили значно сміливіше, ніж першим: «Луноход-1» проїхав близько 10,5 кілометра за 11 місяців, «Луноход-2» — майже вчетверо більше за чотири.

Одного разу машина відмовилася віддавати кермо. 11 лютого 1973 року, коли ровер рушив після довгої місячної ночі, екіпаж побачив на екрані кратер просто перед собою й подав команду зупинитися. «Луноход-2» поїхав далі. Він став лише після третьої такої команди. Винуватцем виявився шифратор сигналу в радіосистемі, і керування перемкнули на резервну.

«Луноход-2» пропрацював близько чотирьох місяців. 9 травня він заїхав у кратер, пил осів на сонячній батареї та радіаторі, і апарат перегрівся. На початку червня Радянський Союз оголосив, що програму завершено.

Найдивніше в цьому рекорді сталося пізніше. Підрахунок обертів коліс дав 37 кілометрів. Через сорок років картограф Ірина Карачевцева з колегами з МІІГАіК у Москві прокреслила маршрут заново за знімками орбітального апарата NASA Lunar Reconnaissance Orbiter і отримала близько 42 кілометрів . Після переговорів російських і американських дослідників цифра зупинилася на 39. Одна машина, один маршрут, три різні пробіги.

Марафон, запланований як прогулянка

Opportunity сів на Марс у січні 2004 року й мав працювати 90 днів. «Це дивовижно, зважаючи на те, що Opportunity мав проїхати приблизно один кілометр і ніколи не проєктувався для далеких маршрутів», — сказав керівник проєкту Джон Каллас.

З Марсом у реальному часі не поговориш. Сигнал іде туди в один бік від 3 до 22 хвилин , залежно від розташування планет. Поки водій побачить камінь, ровер уже може на нього залізти. Тому марсоходами їздять інакше. Люди вивчають знімки, прокладають маршрут і раз на марсіанську добу надсилають пакет команд. Opportunity міг самостійно об’їжджати перешкоди, з тим самим простим автопілотом, що й його близнюк Spirit, але більшість рішень ухвалювали люди.

До 2013 року ровер наближався до «Лунохода-2», і радянська цифра раптом здалася хиткою. Головний дослідник Стів Сквайрс визнав , що старі 37 кілометрів оцінили без добрих орбітальних знімків, і з перемогою не поспішав. «Ми дуже поважаємо те, чого радянським фахівцям вдалося досягти в 1973 році з тодішніми технологіями», — сказав він. Рекорд Opportunity взяв 27 липня 2014 року, на позначці 40,25 кілометра. Команда назвала «Луноход-2» невеликий кратер біля його маршруту.

У червні 2018 року на Марсі здійнялася планетарна пилова буря. Сонячні батареї Opportunity майже перестали давати струм, і 10 червня ровер востаннє вийшов на зв’язок. Місію оголосили завершеною в лютому 2019 року. Одометр зупинився на 45,16 кілометра, і цей рекорд протримався понад вісім років.

Машина, що думає на ходу

Perseverance сів у кратері Єзеро 18 лютого 2021 року. Маршрут задають із Землі: люди позначають на знімках точки, куди треба потрапити. Куди ставити кожне колесо між ними, ровер вирішує сам. Його система AutoNav фотографує місцевість попереду й зшиває знімки в тривимірну карту, на якій позначені небезпечні камені та схили.

Головна відмінність від попередників звучить буденно. Curiosity їздить циклами: зробив знімки, подумав, проїхав, знову зробив знімки. Це водій у тумані, який зупиняється перед кожним поворотом. Perseverance читає дорогу, не знімаючи ноги з газу. «У нас є можливість, яку ми називаємо “думати на ходу”», — пояснила 2021 року інженерка JPL і водійка ровера Венді Верма. «Ровер думає про автономну поїздку, поки його колеса крутяться». Це «думання» виконує окремий бортовий комп’ютер, який допоміг і вибрати місце посадки.

Максимальна швидкість Perseverance — близько 120 метрів на годину. Це приблизно в сорок разів повільніше за пішохода. Проте Curiosity долає лише близько 20 метрів на годину, і за 14 років на Марсі станом на 11 жовтня 2026 року він набрав 38,07 кілометра.

Іноді автопілот бачить більше, ніж люди. Влітку 2023 року Perseverance перетинав поле валунів біля пагорба Snowdrift Peak. За орбітальними знімками планувальники склали маршрут завдовжки 520 метрів; ровер проїхав 759 , об’їжджаючи каміння, якого на знімках з орбіти не було видно.

Ще раніше, навесні 2022 року, на рівному дні кратера він проїхав 699,9 метра за три марсіанські доби поспіль, і ніхто на Землі не виправляв його шлях. 19 червня 2025 року ровер встановив рекорд за одну добу — 411,7 метра.

Сто кілометрів на колесах, розрахованих на двадцять

Perseverance проєктували приблизно на 20 кілометрів шляху. Тепер його водії говорять про інший ліміт. Марк Маймоне з JPL сказав Space.com , що ровер «виглядає цілком готовим проїхати до 100 кілометрів загалом». Його колеса більші й міцніші, ніж у Curiosity, чиї колеса діставали проколи від гострого каміння, і конструктори це врахували. Випробування показали , що приводи повороту коліс мають прослужити щонайменше ще 60 кілометрів.

Для Землі ця історія закінчується в несподіваному місці. Тут люди сперечаються, чи можна довірити автомобілю перехрестя. Марс не залишив вибору: із двадцятихвилинною затримкою джойстик марний, тож автопілоту довелося навчитися долати каміння без підказок. 1973 року людина казала «Луноходу», на скільки градусів повернути, а коли той проігнорував команду зупинитися, це було несправністю. Perseverance кажуть, куди прибути, а рішення дорогою закладено в його конструкцію. Наступному роверові, можливо, скажуть лише, куди дивитися. Тоді в книгах рекордів постане питання, яке сьогодні звучить як жарт: хто був за кермом?