Найбільший електропором підключається до мережі, як ціле місто

16 мегават. За словами Пабло Лопеса, який керує операціями Buquebus у Колонія-дель-Сакраменто в Уругваї, приблизно стільки споживає все місто. Стільки ж віддають і два зарядні пристрої в місцевому порту, збудовані для одного-єдиного порома. «Це потужність, якої потребує все місто Колонія, тому довелося прокладати окрему лінію», — пояснив Лопес восени 2025 року, коли почався монтаж.

Пором називається China Zorrilla — на честь уругвайської акторки, яка була близькою подругою засновника Buquebus Хуана Карлоса Лопеса Мени. Це найбільше судно на батареях, яке будь-коли будували. 22 жовтня 2026 року воно почало комерційні рейси через Ла-Плату між Буенос-Айресом і Колонією: у першому рейсі було понад 700 пасажирів. Збудувала його австралійська верф Incat. Побудувати судно на батареях виявилося посильним завданням. Складним було все довкола нього. Океан пором перетнув як вантаж на палубі іншого судна — і це не дивно, бо батарей вистачає лише приблизно на півтори години ходу. А на березі йому знадобилася розетка завбільшки з місто.

Двісті п’ятдесят тонн у чотирьох відсіках

Довжина порома — 130 метрів, ширина — 32. Він бере 2100 пасажирів і 225 автомобілів, а під палубою в чотирьох окремих батарейних відсіках розмістилися 5016 батарейних модулів загальною вагою близько 250 тонн. Вони накопичують понад 40 мегават-годин. За словами Incat, це вчетверо більше за будь-яку батарею, що раніше стояла на кораблі.

40 мегават-годин легше уявити в автомобілях. Якщо великий електромобіль має акумулятор на 75 кВт·год, то в пороми енергії приблизно на 530 таких машин. Це груба оцінка, але масштаб зрозумілий: у трюмі їде 225 автомобілів, а батареї несуть заряд флоту, більшого за них більш ніж удвічі.

За оцінкою Incat, цього вистачає приблизно на 90 хвилин роботи. Переправа через Ла-Плату завдовжки близько 55 км триває 75 хвилин, тож пором мусить заряджатися після кожного рейсу в обох портах. Вісім електромоторів обертають вісім водометів, а дизельного двигуна для руху немає.

Найбільше перших пасажирів вразила тиша. За даними Perfil, понад 700 людей першого рейсу пливли без шуму двигунів і неприємної механічної вібрації. Керуючий директор Incat Крейг Кліффорд, який був на борту, очікував саме цього: найбільше людей здивує, сказав він, що звичного гудіння двигунів просто немає.

Найшвидший пором і його повільний наступник

У Buquebus є очевидний предмет для порівняння. До China Zorrilla найбільшим судном компанії був Francisco — теж збудований Incat і відомий швидкістю. Guinness World Records визнає його найшвидшим пором у світі: 58,1 вузла, або приблизно 107 км/год. China Zorrilla перевозить удвічі більше людей, ніж Francisco.

Новий пором мав бути схожим. Проєкт 2019 року передбачав чотири двигуни на зрідженому природному газі та швидкість близько 37,5 вузла. Потім Buquebus попросила верф опрацювати варіант на батареях, і 2023 року проєкт змінили просто під час будівництва. Голова ради директорів Incat Роберт Кліффорд назвав це свідомим стрибком, а не поступовим кроком: ціни на пальне гойдалися, батареї дешевшали, а заряджання стало набагато швидшим.

Лопес Мена сказав про це ще простіше. «Коли з’явилася можливість збудувати електричне судно, ми не хотіли чекати наступного. Ми хотіли, щоб це було саме воно», — заявив він у вересні 2026 року.

Стрибок оплатили швидкістю: експлуатаційна швидкість електропорома обмежена 25 вузлами, це близько 46 км/год, і різницю добре видно поряд із двома його газовими родичами.

Технічно судно могло б іти швидше, сказав Пабло Лопес, але споживання енергії стало б надто високим. У воді опір зростає швидше за швидкість, тож кожен зайвий вузол з’їдає непропорційно велику частку заряду.

Через океан на чужій палубі

Найбільше електричне судно у світі не може перетнути океан своїм ходом. Його батарей вистачає на одну коротку переправу, а шлях із Тасманії до Уругваю, за даними Infobae, становив понад 15 000 км морем.

Тож пором їхав на іншому кораблі. 217-метровий напівзанурюваний Black Marlin опустив свою вантажну палубу у річку Дервент біля Гобарта, над нею розташували пором, а потім відкачали баласт, щоб підняти його з води. Рейс тривав близько 40 днів. Вирушив він на кілька місяців пізніше, ніж планувалося, бо прибуття Black Marlin затримали перебої в Ормузькій протоці. 12 вересня 2026 року пором звели на воду в уругвайському порту Нуева-Пальмира, і два буксири супроводили його до Колонії. У стрій він став більш ніж на рік пізніше за дату, яку верф називала 2023 року.

Місто на розетці

У цій історії причали важать не менше за сам корабель. Заради одного судна Колонія отримала зарядні станції, новий кабель і підстанцію приблизно за 20 мільйонів доларів, а в підсумку платить оператор — почасти через майбутні рахунки за електрику.

Повна зарядка триває близько 40 хвилин, за оцінкою Incat. Пабло Лопес каже, що заряджання вкладається в час обороту пасажирів. Пором заряджається, поки з нього з’їжджають машини й перевіряють квитки, а розклад майже не змінюється.

Для Уругваю такий клієнт навіть корисний. Президентка UTE Андреа Кабрера нагадала на презентації порома, що 98% електроенергії в країні дають відновлювані джерела. Ще 2024 року Лопес Мена пояснював, що вироблення в Уругваї іноді сягає 120% від попиту, а надлишок нікуди дівати. Пором, який заряджається після кожної переправи, може перетворити частину цього надлишку на рейси.

Що доводить цей пором, а що ні

Поки що він доводить одне. Великий пасажирський пором може ходити на батареях за розкладом, якщо маршрут короткий, а на обох берегах стоять потужні зарядні станції. Incat повідомляє, що вже будує ще три електропороми завдовжки по 129 метрів для данського оператора Molslinjen.

Довгі маршрути поки що недосяжні, як і відкритий океан. Посилаючись на операторів, New Atlas пише про економію пального на 4,5 мільйона доларів на рік і окупність за п’ять-вісім років. Це прогнози, а не результати. Навіть Buquebus не називає точної дальності. «На практиці ми побачимо реальну автономність. На морі вона змінюється більше, ніж на суходолі», — застеріг Пабло Лопес.

Для пасажирів ціна квитка важить більше за будь-які рекорди. У неї тепер закладено енергію цілого міста, яку беруть на причалі, а ціну цієї енергії визначає енергокомпанія. Раніше головним постачальником оператора була паливна компанія. Тепер це електромережа. Лопес Мена зрозумів це ще 2024 року, коли судно було в будівництві. «Мені треба просити знижку: за нижчих витрат ми зможемо знизити тарифи», — сказав він тоді.