Кому дістанеться скарб у 5 млрд доларів у біткоїнах, куплених за вкрадені юані

Літні інвестори по всьому Китаю віддали свої юані компанії «Ляньтянь Жуйгань» (Lantian Gerui). Частину цих грошей її очільниця Цянь Чжимін вклала в біткоїн: за версією прокурорів, близько 6 млрд юанів, тобто приблизно 845 млн доларів на той момент. Сьогодні ці монети коштують близько 5 млрд доларів і лежать у британської поліції. Приріст, схоже, інвесторам не дістанеться.

12 жовтня 2026 року Високий суд Лондона вирішив, що позови ошуканих інвесторів слід розглядати за китайським, а не англійським правом. Звучить як юридична дрібниця. Проте це рішення наближає британську державу до того, щоб залишити собі більшу частину скарбу разом з усім приростом. А в Нью-Йорку за вдвічі більший скарб б’ються жертви шахраїв, родини загиблих 11 вересня і Китай, який звинувачує США в хакерській атаці.

Королева Ліберланду, що не відбулася, у Гемпстеді

Цянь Чжимін, відома також як Яді Чжан (Yadi Zhang), втекла з Китаю на підробленому паспорті у вересні 2017 року. У Лондоні вона жила в особняку в Гемпстеді, оренда якого коштувала понад 17 000 фунтів на місяць. Її помічниця Цзянь Вень, колишня працівниця закладу з доставки їжі, спробувала купити будинок у дорогому передмісті й не змогла пояснити, звідки гроші в її начальниці. Так почалося розслідування. У 2018 році поліція знайшла пристрої з ключами до 61 000 біткоїнів: це найбільше вилучення криптовалюти в історії Британії.

Найколоритніші подробиці знайшлися в щоденниках Цянь. Вона мріяла про власний міжнародний банк і замок у Швеції, а до 2022 року захотіла стати королевою Ліберланду: це самопроголошена мікродержава на клаптику берега Дунаю між Хорватією та Сербією, яку не визнає жодна країна.

У вересні 2025 року Цянь визнала провину у відмиванні коштів, а в листопаді її засудили до 11 років і 8 місяців . «Вашим мотивом була чиста жадібність», — сказав їй суддя. На цьому кримінальна справа скінчилася. Почалася цивільна, і вона цікавіша.

Інвестори втратили юані, а не біткоїни

Один з інвесторів, пан Ю, розповів Бі-бі-сі , як віддав гроші «Ляньтянь Жуйгань». Компанія потроху виплачувала йому частину обіцяного прибутку, тож він нічого не підозрював. У середині 2017 року китайська поліція взялася за фірму, і виплати припинилися. Шлюб, за його словами, цього не пережив.

Ні Ю, ні будь-хто інший біткоїнів не купував. Вони віддали юані, а в криптовалюту їхні гроші перетворила саме Цянь. Поки монети лежали у Британії, вони подорожчали в рази. Тож кому належить цей приріст: людям, чиї юані вкрали, чи державі, яка знайшла сховок?

Відповідь залежить від того, яке право застосовується. Уявіть, що злодій купив на ваші гроші лотерейний квиток і виграв. За англійським правом інвестори могли б стверджувати, що виграш, тобто самі монети, належить їм. За китайським вони більше схожі на кредиторів і, за словами юристів , найімовірніше, отримали б приблизно те, що вклали, плюс відсотки. Ціну квитка, а не джекпот.

Суддя Марк Тернер обрав китайське право . Його аргументи: схема діяла в Китаї, договори підписували там, гроші платили там, і біткоїни Цянь теж купувала там, через біржу Huobi та позабіржові угоди. Кожен позивач, наголосив він, мусить довести майновий інтерес до монет. Закон не передбачає загальної схеми виплат для всіх, хто втратив гроші: щось отримають лише ті, хто доведе, що монети належать їм.

Кому дістанеться різниця

Станом на 22 травня 2026 року близько 16 000 людей зареєструвалися , щоб претендувати на частку в британському суді. Це менше ніж 13% зі 128 000 інвесторів. Реєстрація означала мати справу з чужою країною, чужою мовою та лондонськими юристами. Для літнього інвестора в Китаї це більша перешкода, ніж будь-який закон.

Решта пише листи. Інвестори зібрали майже 2500 підписів під зверненням до МЗС Китаю: «Ми не хочемо і ніколи не змиримося з ситуацією, коли біткоїни конфісковує Британія і не повертає їх нам». Ю висловився скромніше: він сподівається, що британський уряд, прокурори й суд виявлять співчуття.

У держави свої плани. Прокурори просили суд дозволити уряду залишити біткоїни собі, а влітку 2025 року The Telegraph писала, що канцлерка Рейчел Рівз розраховує на продаж вилученої криптовалюти , щоб закрити діру в бюджеті. Пізніше прокурори пообіцяли суду розробити окрему схему компенсацій , не називаючи подробиць.

Інвестори теж не здаються. 16 жовтня Високий суд дозволив близько 16 000 позивачів оскаржити рішення про застосування китайського права.

Є плани і в Китаю. 13 жовтня, наступного дня після лондонського рішення, суд у Тяньцзіні оголосив справу про конфіскацію майже 62 000 біткоїнів, вилучених у Британії. Гроші вклали близько 128 000 людей, і за китайськими даними, понад 102 000 з них залишилися в збитку.

Одні монети, два суди.

У Нью-Йорку монет удвічі більше

У цієї історії є американська сестра, і вона ще заплутаніша. 14 жовтня 2025 року Міністерство юстиції США подало позов про конфіскацію 127 271 біткоїна , які тоді коштували близько 15 млрд доларів. Прокурори пов’язують ці монети з камбоджійською групою Prince Group та її головою Чень Чжі: його звинувачують в організації комплексів, де людей, ставши жертвами торгівлі людьми, примушували ошукувати інших в інтернеті. У січні 2026 року Камбоджа заарештувала Чень Чжі й видала його Китаю .

Наприкінці вересня 2026 року суддя Рейчел Ковнер відмовила дев’ятьом імовірним жертвам , які хотіли оскаржити конфіскацію. Логіка схожа на лондонську: і там, і там жертва мусить довести, що монети її. Ці люди втратили гроші через шахраїв, але не змогли показати, що їхні гроші опинилися саме на цих гаманцях. У кращому разі, зазначив суд, вони звичайні незабезпечені кредитори без права на самі монети. Якщо уряд переможе, жертви все одно зможуть просити компенсацію в Міністерстві юстиції, але вже як заявники, а не власники.

Далі сюжет повертає так, як не наважився б жоден романіст. Аналітики вважають, що монети походять від LuBian, майнінг-пулу, тобто сервісу, де тисячі комп’ютерів разом видобувають біткоїни й ділять нагороду. Ще в січні 2026 року родичі загиблих 11 вересня заявили права на ці монети. Вони стверджують, що LuBian був пов’язаний з Іраном, а проти Ірану в них є судові рішення. 12 жовтня одна з родинних груп знову звернулася до суду : за її рішеннями Іран винен їй понад 671 млн доларів.

Тим часом китайський державний орган кібербезпеки CVERC звинуватив США у 2025 році в тому, що вони забрали монети, які зникли з LuBian у грудні 2020 року, в ході операції американської розвідки. Міністерство юстиції заперечує будь-які порушення, але не пояснило, як отримало контроль над гаманцями.

Якщо конфіскація відбудеться, у монет уже є очевидний дім. Указ президента від 6 березня 2025 року створив Стратегічний біткоїн-резерв , який наповнюється біткоїнами, остаточно конфіскованими урядом, і забороняє резерву їх продавати.

Найпрозоріші гроші, які нікому повернути

У криптовалюти репутація грошей, де все на виду. Кожну транзакцію можна відстежити, і слідчі цим користуються: аналітики пов’язали американський скарб з пулом LuBian, простеживши його шлях у блокчейні. Але блокчейн показує, куди пішла монета, а суд ставить інше запитання: чия вона? Між юанями інвестора і біткоїном у поліцейському сейфі стоять обмінники, посередники й роки часу. Провести цю межу для кожної з тисяч людей майже неможливо.

Багато чого лишається невизначеним. Лондонське рішення попереднє, і суд уже дозволив апеляцію. Навіть якщо воно залишиться в силі, експертам з китайського права ще належить пояснити, чи мають інвестори взагалі майнові права. Схеми компенсацій поки немає, а американська конфіскація не остаточна. Можливо, жертви зрештою отримають назад свої втрати, а держава залишить собі лише різницю. Але й різниця сягає мільярдів.

Виходить дивна арифметика. Найвигіднішим вкладенням у всій цій історії стало рішення шахрайки сховати чужі гроші в біткоїни. А найбільше на цьому, імовірно, виграє той, хто не вклав нічого і просто вісім років тримав вилучені в її справі пристрої.