// Зміст
Захист трималася на одній думці: біткоїн — лише електронний запис, власної цінності він не має, а те, що нічого не варте, відібрати не можна. Підсудний допомагав банді, яка погрозами змусила родину на тайському острові Самуї переказати їй 2,48 біткоїна. Верховний суд Таїланду зібрався в повному складі й із цим доводом не погодився. Короткий виклад рішення опублікували 28 жовтня 2026 року: біткоїн вважається майном, і закон захищає його від грабунку так само, як гаманець.
Чи можна вкрасти те, що не візьмеш до рук? Питання звучить наївно, але юристи сперечаються про нього понад десять років, і країни відповідають на нього по-різному. Токійський суд у 2015 році вирішив, що біткоїном володіти не можна. А наприкінці XIX століття німецький суд за тією самою логікою виправдав людину, яка крала електрику: струм не річ. Від відповіді залежать цілком життєві речі. Чи прийме поліція заяву про крадіжку. Кому дістануться монети, якщо збанкрутує біржа.
Кав’ярня на Самуї
Усе сталося 15 вересня 2022 року в кафе на Самуї. П’ятеро іноземців підсіли до чоловіка та його дружини, громадянки Росії. Судячи з переказу справи, вони дали зрозуміти, що знають, де буває родина, і пригрозили маленькій дитині. Чоловіка вдарили по обличчю. Дружина під тиском купила 2,480801 BTC на 50 000 доларів, близько 1,878 млн батів за тодішнім курсом, і надіслала їх на гаманець одного з нападників.
Підсудного на ім’я не називають, у документах він «пан А.». Серед п’ятьох у кафе його, судячи з переказів рішення, не було. Він допомагав банді з дорогою та житлом на острові, а потім із втечею поромом. Перша інстанція дала йому 15 років і скоротила строк на третину, бо його свідчення допомогли слідству. Вийшло десять років. Ще суд зобов’язав його повернути біткоїни потерпілим, а якщо не вийде, виплатити їм 1,878 млн батів. Верховний суд, як пише CoinDesk, залишив десятирічний строк чинним.
Довід захисту не такий порожній, як здається. Стаття 137 Цивільного кодексу Таїланду, на яку посилається і сам Верховний суд, називає річчю предмет, що має тілесну форму. Біткоїн до рук не візьмеш, у нього немає ні ваги, ні розміру.
Суд зайшов з боку ринку. У біткоїна є ринкова ціна, його можна обміняти на готівку, якщо знайдеться покупець, і володіти ним може будь-яка людина. Коштує він щонайменше стільки, скільки за нього заплатили. Судді послалися й на указ 2018 року про цифрові активи, де криптовалюту описано як електронні дані, якими розраховуються за товари та послуги. Лист Банку Таїланду про те, що криптовалюта не законний платіжний засіб, суд врахував, але визнав його відповіддю на інше питання. Золотим зливком чи картиною теж не можна за законом розплатитися в крамниці, а вкрасти їх можна. Не кожне майно годиться для розрахунків.
Струм теж не річ
Схожа суперечка вже була, і тоді виграв захист. З 12 по 17 січня 1895 року мешканець Кіля живив свій мотор струмом із міської електростанції й платити не збирався. Земельний суд Кіля його виправдав. За німецьким кримінальним кодексом украсти можна було лише рухому річ, а в речі має бути тілесна форма. Електрика, вирішили судді, — це сила чи стан, а не речовина. 20 жовтня 1896 року Імперський суд у Лейпцигу залишив виправдання чинним.
Карати без статті закону суд не може, тож статтю написали. 9 квітня 1900 року в Німеччині ухвалили закон про покарання за «відбір електричної роботи»: в’язниця або штраф до 1500 марок. Він досі живе в Кримінальному кодексі ФРН окремою статтею 248c. Вона стоїть у розділі про крадіжку, але сам відбір струму крадіжкою так і не назвали.
У біткоїна та сама халепа, що й у струму: його не покладеш до кишені. Але електрика бодай тече дротами, а біткоїн — лише підсумок записів у спільній таблиці переказів.
458 монет, якими не можна володіти
У 2014 році збанкрутувала токійська біржа Mt. Gox: перед тим у неї вкрали величезну кількість біткоїнів. Один із клієнтів зажадав від конкурсного керуючого повернути його власні 458 монет. Логіка проста: якщо біткоїни належать йому, їх треба вивести із загальної маси й віддати власникові.
У серпні 2015 року Токійський окружний суд йому відмовив. Японський Цивільний кодекс визнає власність лише на тілесні речі. Клієнт доводив, що запис у блокчейні і є його біткоїном і що розпоряджається ним він один. Суд не погодився ні з тим, ні з другим. Блокчейн зберігає історію переказів, а «баланс» виходить, лише якщо ці перекази скласти. Окремого запису, який був би самим біткоїном, там немає.
Це рішення першої інстанції, і обов’язкове воно лише для сторін спору. Але з нього добре видно, куди веде така логіка.
Якщо біткоїном не можна володіти, клієнт збанкрутілої біржі стає просто ще одним кредитором у черзі.
Пентхаус на чужі USDT
У Сінгапурі 2023 року питання сплило у справі про зарплати. Хо Кай Сінь працювала в підрядника, який виплачував співробітникам біржі Bybit зарплату в криптовалюті, і лише вона правила щомісячні таблиці виплат. З 31 травня по 31 серпня 2022 року вісьмома дивними платежами на чотири адреси пішло 4 209 720 USDT. Один гаманець, судячи із записів його провайдера, був зареєстрований на її посвідчення особи, з її ж селфі. Сама Хо звинувачувала двоюрідного брата Джейсона, який нібито користувався її ноутбуком. Суд визнав, що Джейсона або не існує, або він нічого такого не робив.
Гроші, як стверджувала Bybit, пішли на нову машину приблизно за 362 тисячі сінгапурських доларів і речі Louis Vuitton на 30 тисяч. Хо відмовилася від уже замовленої державної квартири й разом із чоловіком купила пентхаус у вільній власності майже за 3,7 млн. Суддя Філіп Джеяретнам написав, що власник криптоактиву має право власності на «річ у вимозі». Це схоже на гроші на банківському рахунку: помацати їх не можна, але вони твої, і суд їх захистить. А раз USDT (стейблкоїн, прив’язаний до долара) — чиєсь майно, суд може не просто стягнути з Хо борг, а зобов’язати її повернути господареві самі монети.
Монети клієнтів, а не біржі
В історії Mt. Gox є дзеркальне відображення. Воно прийшло з країни загального права, де закон багато в чому складається з минулих судових рішень. У 2020 році новозеландський суддя Гендалл розбирав банкрутство зламаної біржі Cryptopia. Він вирішив, що монети на біржі належать клієнтам, а сама біржа лише зберігала їх для понад 900 тисяч людей. У такого рішення є програлі. Монети вивели зі спільної купи, і тим, кому Cryptopia була винна гроші, дісталося менше: замість приблизно 85% боргу їм тепер світило менше половини.
Британія зрештою записала цей підхід у закон про цифрові активи, він набув чинності 2 грудня 2025 року. Раніше англійське право знало два види особистого майна: речі, які можна взяти до рук, і права вимоги на кшталт боргу за розпискою чи грошей на рахунку. Тепер річ не втрачає захисту власності лише через те, що не підходить під жоден із них. Отже, криптовалюта може опинитися третім видом майна. Де проходять його межі, вирішуватимуть суди.
Росія спершу навчилася вилучати
Потерпіла з кафе на Самуї — громадянка Росії, а її країна дійшла тієї самої відповіді з іншого боку: почала з вилучення. 20 лютого 2026 року президент підписав закон, за яким для Кримінального кодексу цифрова валюта вважається майном. Передусім він про конфіскацію та вилучення. Слідчий може забрати носій із ключами, від флешки до апаратного гаманця, а якщо є технічна можливість, переказати монети на адресу під контролем держави.
Через чотири місяці, 16 червня 2026 року, Пленум Верховного суду Росії оновив свою постанову 2002 року про крадіжку, грабунок і розбій. До переліку того, що можна викрасти, поруч із безготівковими грішми та цифровими рублями додалися цифрова валюта й цифрові права. Викрадення таких коштів вважається закінченим у момент списання з рахунку потерпілого. Для потерпілих це означає, що виведення криптовалюти суди мають розглядати як крадіжку чи грабунок — так само, як крадіжку грошей з рахунку.
У визнання є зворотний бік, і за російською чергою його добре видно. Закон захищає майно від злодія, але той самий закон може його заарештувати й конфіскувати. Для власника біткоїнів це чесна угода: поки монета вважається просто даними, важко і покарати злодія, і повернути її господареві.
Компенсація за курсом 2022 року
Лишається родина з кафе на Самуї. Суд пов’язав цінність біткоїна з ціною купівлі, і на ній же збудована компенсація: 1,878 млн батів, якщо монети не повернуться. А 30 жовтня 2026 року, на тлі злому Binance, біткоїн опустився нижче 77 тисяч доларів. Ті самі 2,48 BTC коштують тепер близько 190 тисяч, майже вчетверо більше, ніж дружину змусили за них заплатити.
Якщо монети не знайдуться, родина отримає грошима приблизно чверть їхньої нинішньої ціни. Визнати біткоїн майном виявилося лише половиною справи. Наступна суперечка буде про те, за якою ціною рахувати: за тодішньою чи за нинішньою.
