Коди від його біткоїнів потрапили на смітник. П’ять гаманців усе одно відкрилися

Дванадцять рядків на одному аркуші А4 до 2020 року коштували майже 54 мільйони євро. Ірландець Кліфтон Коллінз надрукував на цьому аркуші коди до дванадцяти біткоїн-гаманців, по 500 монет у кожному, і заховав його в алюмінієвий ковпачок чохла для вудок. Чохол залишився в орендованому будинку в графстві Голвей. Коллінз сів до в’язниці, будинок розчистили, а його речі вивезли на місцеве сміттєзвалище. Відходи звідти, як писала The Irish Times у 2020 році, відправляють до Німеччини та Китаю, де їх спалюють.

Більш як шість років ці гроші були недосяжні: суд їх заморозив, але забрати їх ніхто не міг. Потім, починаючи з березня 2026 року, гаманці почали відкриватися один за одним, приблизно раз на два місяці. 20 жовтня зрушив з місця п’ятий: 500 біткоїнів, близько 41,5 мільйона доларів. Така сама партія з 500 монет у березні коштувала близько 34 мільйонів; різниця — це курс. Лише три із цих п’яти переміщень офіційно підтверджені, і ніхто не пояснив, як усе це взагалі можливо.

Як пасічник опинився з 6000 біткоїнів

Коллінз виріс у Крамліні, районі Дубліна. Він працював охоронцем, якийсь час тримав бджіл і вигравав призи за мед, а потім понад десять років вирощував коноплі в орендованих будинках. Наприкінці 2011 і на початку 2012 року виторг він вклав у біткоїни. Монета тоді коштувала кілька доларів, тож за грубою оцінкою весь запас обійшовся йому в кілька десятків тисяч доларів.

Частину грошей він витратив на захоплення. Коллінз купив двомісний автожир і брав уроки польотів, а в 2020 році передав державі активи на 1,2 мільйона євро: біткоїнів на мільйон євро, автожир, кемпер і рибальський човен .

Основні гроші лежали деінде. На початку 2017 року на одному рахунку в нього було трохи понад 6000 біткоїнів, і він побоювався, що їх украде хакер. Тому розклав монети по дванадцяти нових гаманцях, рівно по 500 у кожному. Коди до всіх дванадцяти опинилися на тому самому аркуші.

Щоб зрозуміти, чому цей аркуш так багато важив, допоможе одна деталь. У біткоїна немає ні банку, ні кнопки «забули пароль». Право витрачати монети дає приватний ключ: довге число, яке знає тільки власник. Гаманець і його баланс на блокчейні бачить будь-хто, але без ключа монети не зрушити. Жодна поліція, жоден суд чи розробник не можуть видати новий ключ.

Чохол для вудок поїхав на сміттєзвалище

У 2017 році патруль зупинив джип Коллінза на перевалі Саллі-Геп у графстві Віклоу і знайшов у машині коноплі. Згодом слідчі вийшли на будинок із плантацією в Голвеї, де рослин було приблизно на 450 тисяч євро . Коллінз отримав п’ять років.

Поки він сидів, до будинку в селі Фарнот хтось вдерся, а пізніше все, що там лишилося, вивезли за дорученням орендодавця. Працівники сміттєзвалища пам’ятали, що бачили викинуті рибальські снасті. Чохол для вудок так і не знайшли.

Поліція цій історії повірила, і не без підстав. Її підтверджували орендодавець, люди, які прибирали будинок, і ті, хто допомагав Коллінзу розкладати біткоїни. До того як поліція вийшла на нього, до гаманців понад рік ніхто не торкався. Сам Коллінз казав поліцейським, що змирився з утратою і сприймає її як покарання за власну дурість.

У лютому 2020 року Високий суд Ірландії визнав біткоїни доходом від злочину й заморозив їх назавжди. Це стало найціннішим активом в історії Бюро з кримінальних активів (CAB), ірландського відомства, яке позбавляє злочинців майна. Забрати його у володіння бюро просто не могло. До жовтня 2024 року дванадцять гаманців коштували близько 350 мільйонів євро, а бюро, як писала The Irish Times, трималося в надії, що колись технології їх відкриють.

Відкрити те, що відкрити не можна

24 березня 2026 року ірландська поліція оприлюднила коротку заяву . Бюро спільно з Європейським центром боротьби з кіберзлочинністю Європолу отримало доступ до гаманця з 500 біткоїнами та вилучило його, загалом близько 30 мільйонів євро (приблизно 34 мільйони доларів). Європол прийняв слідчих у Гаазі й надав «надзвичайно складну технічну експертизу та ресурси для дешифрування». Власника в заяві не назвали.

У той самий день аналітики Arkham помітили , що 500 біткоїнів залишили адресу, яку вони давно позначали як «Clifton Collins: Lost Keys», і потрапили на сховище біржі Coinbase.

Як поліція дісталася до ключа, невідомо. Натяк дає одне слово: дешифрування. Розшифрувати можна лише те, що зашифроване, а отже, у слідчих щось було в руках. Наприклад, файл гаманця або копія кодів на вилученому пристрої, захищена паролем. Паролі можна підібрати, якщо вистачає обчислювальної потужності. Це не був злам самого біткоїна: тоді під загрозою опинився б кожен гаманець у світі, а жодних ознак цього ніхто не знайшов.

Над однією деталлю варто замислитися. Гаманці відкриваються по одному, з інтервалом у шість–вісім тижнів. Якби в слідчих був єдиний головний ключ до всіх дванадцяти, простіше було б забрати все одразу. Ритм більше схожий на роботу, де кожен гаманець вимагає окремих зусиль. Це наше припущення, а не факт.

Три рази офіційно, два рази мовчки

Бюро підтвердило три вилучення. Після березня настав травень, коли монети, за даними Arkham , пішли на адресу, що належить Wintermute. Це фірма, яка купує й продає криптовалюту великими обсягами, тож монети, імовірно, готували до продажу. 2 липня бюро оголосило про третю партію, і загалом набралося 1500 біткоїнів . У травні й липні бюро подякувало Європолу майже тими самими словами, а в травні додало, що більше нічого не коментуватиме.

Потім були ще два переміщення. Наприкінці серпня й 20 жовтня по 500 біткоїнів залишили гаманці Коллінза й попрямували на адресу, пов’язану з Coinbase Prime, сервісом біржі для великих клієнтів. Третя, офіційна, партія в липні пішла туди само. Ці монети також схожі на підготовлені до продажу: отримувач розбив жовтневу партію на 42 частини , сорок із яких — рівно по 10 біткоїнів. Так простіше продавати невеликими порціями. Arkham вважає, що за обома переказами найімовірніше стоять правоохоронці, але ірландська влада мовчить.

Куди підуть гроші

За ірландським законодавством бюро може утримувати вилучене майно сім років, а потім передати його Міністерству фінансів, тобто до державного бюджету. Порядок пояснювала Irish Examiner ще у 2020 році. Масштаб добре видно з одного порівняння. За весь 2023 рік бюро повернуло до казни 8,6 мільйона євро, свій найкращий результат за 15 років. Один гаманець, відкритий у березні, коштував більш ніж утричі більше. На відміну від британської справи про 5 мільярдів доларів у біткоїнах , де обдурені вкладники борються за монети, тут битися нікому: гроші визнано злочинними, а Коллінз давно з ними попрощався.

Що насправді означає «втрачено назавжди»

Ще у 2017 році Chainalysis оцінила , що втрачено від 2,8 до 3,8 мільйона біткоїнів, тобто від 17 до 23% усіх монет, що існували на той час. Такі оцінки спираються на простий сигнал: монети, які роками не рухаються. Гаманці Коллінза були підручниковим прикладом. Майже десять років тиші, історія про сміттєспалювальну піч, судове рішення і позначка «Lost Keys» у блокчейн-оглядачі.

Справжні втрати теж трапляються, коли ключ і справді лежить на звалищі. У 2013 році валлієць Джеймс Гауелс викинув жорсткий диск із 7500 біткоїнами. Дванадцять років він просив міську раду Ньюпорта дозволити йому копати, а в січні 2025 року суд відхилив його позов , визнавши, що в нього «немає реальних шансів на успіх». Рада планувала закрити звалище й накрити його ізоляційним шаром. Ключі Гауелса лежать на фізичному диску під тоннами сміття. Що було в слідчих у справі Коллінза замість аркуша, невідомо.

Жодне з цього не означає, що можна відкрити будь-який забутий гаманець. У Європолу, схоже, було з чим працювати, а звичайна людина, яка втратила пароль, таких ресурсів не має.

Сім гаманців Коллінза досі мовчать. За підрахунками Arkham, у них 3500 біткоїнів, близько 291 мільйона доларів. Але у світі біткоїна «втрачено» виявляється лише означає «ключ поки що ніхто не знайшов».