// Зміст
30 жовтня 2026 року супутник Google пролітав над Шпіцбергеном, коли на Землю надійшов вірш із трьох рядків. Інженери попросили мовну модель на борту скласти хайку про те, як це — бути в космосі. Модель відповіла англійською: «Блакитна куля внизу, / дані течуть у тихій грації, / світло зірок живить моє ядро». І наприкінці поставила емодзі з блискітками.
Про це розповів керівник проєкту Тревіс Білс. За його словами, серверний чип Google вперше видав відповідь ШІ просто в космосі. Супутник проєкту Suncatcher — прототип майбутнього дата-центру на орбіті.
Вірш склав один чип із чотирьох: енергії на борту вистачає, щоб увімкнути його приблизно на 20 хвилин. А щоб такі супутники колись замінили земні дата-центри, ракеті Starship, за розрахунком самої Google, доведеться злітати кожні два дні десять років поспіль.
Чотири чипи й один кіловат
Супутник зібрала компанія Planet, а на орбіту його 1 жовтня вивела ракета SpaceX у попутному запуску Transporter-18. Усередині чотири TPU — тензорні процесори Google. Компанія випускає їх для своїх дата-центрів, на них працюють її нейромережі. На борту — Gemma 4, відкрита модель Google DeepMind.
Звучить солідно, але можливості супутника скромні. Сонячні панелі дають до одного кіловата, менше, ніж споживає звичайний електрочайник. Тому, як пише TechCrunch, вмикати можна лише один TPU із чотирьох, і працюватиме він близько 20 хвилин поспіль.
Першість теж варто уточнити. Google говорить про першу відповідь ШІ від TPU серверного класу на орбіті, і слова тут дібрано обережно. Сама Gemma в космосі вже бувала: наприкінці 2025 року стартап Starcloud запустив супутник із відеокартою Nvidia H100. На ньому стартап навчив маленьку модель на п’єсах Шекспіра, а заодно отримував відповіді від ранішої версії Gemma. Перше повідомлення з того супутника починалося словами «Вітаю, земляни». У Google нове інше: у космос полетів її власний чип, і на ньому компанія хоче будувати всю систему.
Навіщо тягти сервер у космос
ШІ споживає дедалі більше електрики, а будувати дата-центри на Землі все важче. За опитуванням Heatmap News, на яке посилається CNBC, у травні 2026 року сім американців із десяти були проти дата-центру поруч із домом. Роком раніше таких було четверо з десяти. Місцева влада пропонує заборони на будівництво, мешканці сперечаються за воду й землю.
У космосі сусідів немає, а сонце світить майже завжди. В описі проєкту 2025 року Google пише, що на правильній орбіті сонячна панель виробляє до восьми разів більше енергії, ніж на Землі. Орбіту для цього обрано особливу — сонячно-синхронну, уздовж лінії світанку й заходу. Супутник на ній майже не заходить у тінь Землі.
Суть задуму не в одному супутнику. Google малює рій із 81 апарата на висоті близько 650 км. Уся хмара завширшки близько двох кілометрів, сусідні апарати йдуть за 100–200 метрів один від одного, як будинки на сусідніх вулицях. Кожен супутник несе десятки чипів, а лазерний зв’язок між ними дасть змогу рою рахувати як один великий комп’ютер. Нинішній супутник летить сам. Два апарати, поєднані лазером, Google збирається запустити 2027 року.
Помилка, якої ніхто не помітить
Головний ворог електроніки на орбіті — радіація. Заряджена частинка може пробити чип і змінити нуль на одиницю в пам’яті. Збій виглядає нешкідливо, але в нейромережі він здатен непомітно зіпсувати відповідь.
Перед запуском Google опромінювала свої TPU покоління Trillium пучком протонів на прискорювачі Каліфорнійського університету в Девісі. Запас міцності виявився великим. Найслабшою виявилася швидка пам’ять HBM, але й вона почала збоїти лише за дози майже втричі більшої, ніж захищений чип набере за п’ять років на орбіті. Один чип опромінили в 20 разів сильніше за цю п’ятирічну норму (15 крад проти 750 рад), і він так і не відмовив.
Потім інженери помітили, що під час випробувань чипи прикривало більше металу, ніж буде в космосі, і повторили дослід. Помилок у логіці стало трохи більше. Для відповідей на запити Білс називає такий рівень дуже низьким: приблизно одна помилка на мільйон операцій. Інша річ — величезний навчальний прогін, де тисячі чипів працюють місяцями. Тут, за його словами, це вже проблема: зіпсований біт може потрапити в саму модель, а не в одну відповідь. «Ми перевіряли на Землі, але жоден тест не зрівняється зі справжнім», — каже Білс. Заради такого тесту супутник і літає.
1800 запусків
Найважче в космічному дата-центрі — не чипи, а доставка. У що вона обійдеться, Google порахувала сама. Припустімо, до середини 2030-х запуск подешевшає до $200 за кілограм. Тоді, за її оцінкою, тримати дата-центр на орбіті стане приблизно так само дорого, як платити за електрику такому самому дата-центру на Землі.
На початку жовтня 2026 року Google виклала рецензовану версію розрахунку: її готує до публікації журнал Joule. З неї видно, чого коштує ця цифра. Автори взяли за основу те, як дешевшали ракети, починаючи з першої Falcon 1: приблизно на 20% на рік. Ракети дешевшають, поки літають: кожна наступна партія вантажу обходиться дешевше, як і в будь-якої серійної техніки. Тому дешевий кілограм треба налітати. Щоб Starship повторив шлях Falcon 9, йому потрібно вивести на орбіту 370 000 тонн вантажу. За 200 тонн за рейс виходить близько 1800 польотів за десять років, або близько 180 на рік.
Сумніви є й у самої SpaceX, головного перевізника майбутніх орбітальних дата-центрів. У січні 2026 року Ілон Маск називав їх очевидним рішенням. А в документах до IPO компанія попередила інвесторів, що орбітальні обчислення «можуть не досягти комерційної життєздатності». У таких документах обережні формулювання звичайні, але одне сказано прямо: проєкт залежить від того, чи вдасться зробити Starship масовим. Сам Білс швидких результатів не обіцяє й називає Suncatcher довгостроковим проєктом на межі можливого.
Хайку над Шпіцбергеном довело, що зв’язок і чип працюють. Решта залежить від ракети, якій доведеться літати 180 разів на рік. Із першого польоту в повній збірці, у квітні 2023 року, Starship жодного разу не злітав більше п’яти разів за рік.
