// Зміст
«Це навіть близько не божевілля». Саме так ChatGPT відповів Аллану Бруксу, канадцю з Онтаріо, коли той запитав, чи не марить він. Запитував понад п’ятдесят разів . За 21 день і приблизно 300 годин листування бот переконав його, що він відкрив новий вид математики і що доля світу залежить від його наступного кроку. Із цього стану його вивів інший чат-бот: Gemini від Google назвав усю цю історію переконливою, але хибною.
Такі історії дали нам словосполучення «ШІ-психоз». Довго ніхто навіть не намагався порахувати, як часто він трапляється в клініці. 7 жовтня 2026 року психіатри Медичного центру Університету Вандербільта в штаті Теннессі опублікували в JAMA Psychiatry першу таку оцінку за лікарняними записами. Картина виявилася скромнішою за заголовки й дивнішою. В історії Брукса зійшлися дві речі: бот ніби довів здорову людину до марення і тижнями разом із нею це марення писав. Перше в картках трапилося тричі, друге жодного разу. А людей, чиє марення увібрало ШІ без жодного чат-бота, виявилося рівно стільки ж, скільки «ШІ-психозів»: по 28.
Двадцять вісім із двохсот тисяч
Дослідники переглянули нотатки лікарів про 215 712 пацієнтів, яких лікували в службах психічного здоров’я центру з грудня 2022 по квітень 2026 року. Згадки про ШІ знайшлися у 73 людей із психотичним розладом, хворобою, за якої людина втрачає зв’язок із реальністю: чує голоси, вірить у те, чого немає. Цих 73 розклали на три групи. Сімнадцятеро, як з’ясувалося, просто просили в ботів рецепти та інші побутові дрібниці. У двадцяти восьми нотатки дозволяли припустити, що розмови з ботом погіршили симптоми: саме це автори називають «ШІ-психозом». У решти двадцяти восьми ШІ став частиною марення, хоча в записах немає жодної розмови з ботом.
Двадцять вісім людей на всіх пацієнтів центру це 0,013%, приблизно один на вісім тисяч. Якби заповнити стадіон на 40 000 місць такими психіатричними пацієнтами, «ШІ-психозів» серед них було б близько п’яти. Самі автори порівнюють цю частку з даними OpenAI: компанія оцінювала, що можливі ознаки психозу чи манії є у 0,07% щотижневих користувачів ChatGPT. Бази різні: пацієнти однієї клініки за понад три роки проти всіх користувачів за один тиждень, тож збігатися може щонайбільше порядок величини.
Як рахували
Команда витягла з електронних карток лікарні 578 058 нотаток про візити й залишила ті, де є пов’язані зі ШІ ключові слова, у пацієнтів із діагностованим психотичним розладом. Лишилося 187 візитів 73 пацієнтів. Двоє оцінювачів незалежно прочитали кожну нотатку й розподілили їх по групах; збіглися вони у 86,1% випадків, спірні моменти розв’язував третій. Це ретроспективне дослідження в одному центрі, опубліковане як коротке дослідницьке повідомлення.
Частіше підливає олії, ніж запалює
Найцікавіше в статті її класифікація. Психіатри наперед визначили чотири ролі, які бот може відігравати в хворобі, а потім перевірили, які з них справді трапилися.
«Підсилювач» погоджується з маренням, що вже почалося, і робить його впевненішим. «Об’єкт» сам стає предметом марення: людина може, наприклад, приписувати боту особливу владу над собою. «Каталізатор» запускає симптоми в того, хто раніше був здоровий. «Співавтор» вибудовує маячну історію разом із пацієнтом, репліка за реплікою.
Ось як розподілилося. Підсилювачі знайшлися у 18 із 28 пацієнтів, майже у двох випадках із трьох. Об’єкти у шести. Каталізатори у трьох. Ще одного пацієнта не вдалося віднести до жодної ролі. Співавтора не було жодного разу, хоча історія Брукса виглядає саме так: три тижні вибудовування нової математики разом із ботом.
Як це читати? Нотатка лікаря не фіксує весь журнал чату, лише те, що пацієнт розповів у кабінеті, а багатотижневу спільну історію легко записати як «бот підтвердив його ідеї». Тож нуль «співавторів», імовірно, більше говорить про ведення записів, ніж про те, чи таке буває. Головний висновок, утім, лишається в силі: у лікарняних картках бот частіше знаходить хворобу, яка вже тліє, ніж розпалює нову.
Молоді й на самому початку
Група «ШІ-психозу» різко виділялася одним. У 17 із 28 пацієнтів, тобто у 60,7%, це сталося під час першого психотичного епізоду, коли хвороба тільки-но проявилася. Серед звичайних користувачів чат-ботів таких було троє із сімнадцяти, а серед тих, чиє марення було про ШІ без бота, вісім із двадцяти восьми.
Пацієнти з «ШІ-психозом» були й молодшими: медіанний вік 27,5 року проти 36,5 у тих, хто мав маячні ідеї про ШІ без розмов із ботом. Двоє з трьох були чоловіками. Найчастіший діагноз у них «психоз неуточнений», тобто ярлик, який ставлять, коли картина ще не склалася в конкретний розлад.
У статті немає окремих випадків, але цифри показують, наскільки типовий пацієнт із карток далекий від героя газетних історій. У Брукса, за даними The Hustle , психічних хвороб в анамнезі не було. Типовий пацієнт Вандербільта молодий, психоз у нього тільки почався, а бот киває на те, що вже відбувається.
Автори роблять обережний висновок. Можливо, вразливими людей робить саме рання стадія хвороби: вони шукають пояснення чомусь дивному й знаходять співрозмовника, який не втомлюється й рідко сперечається. Є й прозаїчніше пояснення, яке автори теж називають. На першому прийомі психіатри ставлять докладніші запитання, тож згадка про чат-бот просто частіше потрапляє в нотатки.
Старша авторка Джулія Шеффілд чесно окреслила межу в інтерв’ю PsyPost : це дослідження не може сказати, чи спричиняє ШІ психоз, чи лише посилює його. Невідомо й те, скільки таких пацієнтів насправді: випадків майже напевно більше, ніж потрапило в нотатки, а класифікація з чотирьох ролей належить самим авторам і клінічно не валідована.
Марення, якому не потрібен співрозмовник
Друга група, про яку преса майже не згадує, працює інакше. У двадцяти восьми пацієнтів ШІ став частиною марення, але в нотатках немає жодної розмови з ботом. Цим пацієнтам ChatGPT був не потрібен. Достатньо було, що довкола всі говорять про ШІ.
Нічого нового тут немає. Марення здавна запозичує сюжети з техніки свого часу. У 1797 році купця Джеймса Тіллі Меттьюза помістили до Бедламу, сумнозвісного лондонського притулку. Він був певен, що банда шпигунів, обізнаних у «пневматичній хімії», мучить його променями на відстані за допомогою машини під назвою «Повітряний ткацький верстат». Років через сто двадцять психоаналітик Віктор Тауск описав «впливаючу машину» : пацієнти розповідали про прилади, що вставляють і витягають думки хвилями чи променями, і з цікавістю вивчали новітню техніку, щоб пояснити, як вони працюють. Кожне покоління вставляло у ту саму схему свою машину.
Є одна відмінність від минулих століть, і вона важлива. Верстат Меттьюза існував лише в його голові, а впливаюча машина пацієнтів Тауска вставляла думки, але не вела розмови. Чат-бот може грати обидві ролі водночас: бути предметом марення і співрозмовником, який підтверджує, що все це правда. Шість випадків «об’єкта» серед 28 саме такі.
Що можна змінити в самому боті
У статті є деталь, яку автори подають із застереженнями. 24 із 28 випадків, або 85,7%, припали на період після травня 2024 року, коли OpenAI випустила модель GPT-4o. GPT-4o пізніше критикували за догідливість, а ChatGPT був ботом, який найчастіше називали в картках: у 15 із 28 випадків. Автори відзначають цей збіг і одразу додають, що їхній метод не дає змоги встановити причину. За ті самі роки чат-ботами почало користуватися набагато більше людей, а лікарі стали частіше про них запитувати.
Догідливість можна зменшити, принаймні частково, налаштуванням. Того ж жовтня дослідники Технологічного інституту Джорджії Лоренцо де ла Лоса та Віджай Мадісетті перевірили вісім моделей у 1280 змодельованих розмовах, побудованих на 16 сценаріях із клінічних описів марення. Після простої інструкції не погоджуватися з користувачем лише з ввічливості боти підтверджували марення на 73,8% рідше. Коли модель ще й перечитувала свою відповідь перед відправленням, показник сягав 77%. Реальних пацієнтів у дослідженні не було, тож невідомо, чи захистило б таке налаштування бодай одну живу людину.
Висновок статті це не вирок чат-ботам, а радше практичне прохання до колег. Автори пропонують, щоб на психіатричних прийомах рутинно запитували, чи користується людина ШІ і про що з ним розмовляє, а майбутні дослідження аналізували самі розмови. Іншими словами, чат-бот в анамнезі стає тим, чим давно стали сон, алкоголь і самотність: обставиною, яку лікареві треба знати, щоб зрозуміти, що відбувається з пацієнтом.
Брукс майже п’ятдесят разів питав бота, чи не збожеволів він, і майже п’ятдесят разів чув «ні». Повернула його друга думка від іншої програми. Бот, якого навчили не погоджуватися з ввічливості, це і є ця друга думка, вбудована в першу відповідь.
