// Зміст
Дослідники з UC Berkeley, Carnegie Mellon, Оксфорда, MIT і UCLA дали людям ШІ-помічника на десять хвилин, а потім вимкнули його: вони розв’язали менше задач і частіше їх пропускали. Найгірше було тим, хто просив у чат-бота відповіді, а не підказки, хоча це зв’язок, а не доведена причина.
Задачі були на рівні п’ятого класу: додавання, віднімання, множення й ділення звичайних дробів. Учасники розв’язували їх удома через Prolific, платформу, де люди підробляють участю в дослідженнях, і за все отримали по 2,60 долара. Половині дали вікно чату з ШІ-асистентом праворуч на екрані. Другій половині не дали нічого. Після дванадцятої задачі чат зникав, і обидві групи самостійно брали ще три задачі.
На цих трьох задачах група, що мала асистента, розв’язала 57%, а група без нього 73%. Ті, хто лишився без помічника, ще й майже вдвічі частіше кидали задачі: 20% проти 11%. Для такого ефекту вистачило приблизно десяти хвилин роботи зі ШІ. Наступний експеримент виявив цікаву деталь: найгірше було тим, хто просив у чат-бота готові відповіді. У тих, хто просив підказки, помітних втрат не знайшли.
Експеримент провели Ґрейс Лю з Університету Карнегі-Меллон, Браян Крістіан із Центру сумісного з людиною ШІ (CHAI) при UC Berkeley, відомий книжками про алгоритми та ШІ, і ще троє науковців з Оксфорда, MIT і UCLA. Препринт з’явився в квітні, доопрацьовану версію у жовтні 2026 року представили на COLM, Конференції з мовного моделювання в Сан-Франциско, а 9 жовтня про неї розповіли Berkeley News .
Дванадцять задач із помічником, три без нього
Психологи міряють наполегливість доволі просто: скільки людина працює над складною задачею, перш ніж здатися. Тут її рахували за пропусками. Будь-яку задачу можна було пропустити, і кожен пропуск означав, що людина вирішила з нею не мучитися. Обидві групи після помилки бачили правильний розв’язок, тож вчилися всі. Одні просто вчилися самі, а інші мали поруч компаньйона, який будь-якої миті міг зробити все за них.
Загалом у трьох експериментах узяли участь 1222 людини зі Сполучених Штатів, і кожен закривав прогалину попереднього. Можливо, людей збило з пантелику саме зникнення чату: щойно вікно було, і ось його нема. У другому експерименті група без ШІ теж отримала бічну панель, де показували розв’язки задач, які учасники вже бачили. Розрив скоротився, але лишився, а різниця в пропусках цього разу не була статистично значущою, і автори кажуть про це відверто.
Третій експеримент перевіряв, чи не особливість це арифметики. Учасники відповідали на запитання з розуміння прочитаного в стилі американського SAT. Закономірність трималася, і колишні користувачі ШІ помітно частіше пропускали запитання: 8% проти 1%.
// Частка задач, розв'язаних без ШІ: група, що втратила помічника, і контрольна група
Просити відповідь чи підказку
У другому експерименті учасників спитали, як вони користувалися чатом, і порівняли результати за їхніми відповідями. Коли чат вимкнули, ті, хто просив готових відповідей, розв’язали 65% задач проти 77% у контрольній групі.
// Два способи користуватися чатом
Дай мені відповідь
Так працювали 61% учасників з ШІ в другому експерименті. Найважче робила машина, а людина копіювала результат. Коли чат зник, саме ці люди розв’язали найменше задач: 65%.
Покажи, з чого почати
Так працювали 27% учасників з ШІ. Людина сама проходила найважче, а чат лише підштовхував. Після вимкнення чату в цій підгрупі значних втрат не знайшли.
Тут автори роблять важливе застереження. Люди обирали спосіб користування чатом самі, його не призначали випадково. Можливо, ті, хто просить готові відповіді, й без жодного ШІ здалися б раніше. Тож поділ за стилем показує зв’язок, а не доведену причину. Головний результат усе ж причиновий: люди, випадково розподілені в групу з ШІ, після його вилучення впоралися гірше.
Не історія про дроби
«Це разюча знахідка, але вона певною мірою постачає аргументи для історії, яку багато хто з нас відчуває нутром», сказав Крістіан Berkeley News. «Я теж це відчуваю». На його думку, йдеться не про дроби й задачі SAT: та сама закономірність стосується всіх, від школярів до найвидатніших фахівців світу.
Механізм автори описують так: робота зі ШІ привчає людей чекати миттєвої відповіді й забирає практику самостійно пробиватися крізь складне. Простіше кажучи, це схоже на ліфт. Поки він працює, сходи нікому не потрібні. Коли він ламається, п’ятий поверх чомусь здається вищим, ніж тиждень тому.
Схожі речі бачили й в інших експериментах. У 2025 році журнал PNAS опублікував дослідження з турецької школи, де майже тисяча старшокласників працювали над математикою з двома версіями GPT-4. Обидві допомагали під час тренувань. Але на іспиті, де ШІ вже не було, користувачі звичайного чат-бота набрали на 17% менше за однокласників, які вчилися без нього. У тих, хто працював із версією-репетитором, що давала підказки замість відповідей, ця шкода майже зникла.
У січні 2026 року Anthropic перевірила ту саму ідею на програмістах . 52 розробники, здебільшого початківці, вивчали незнайому бібліотеку Python. Ті, хто вчився з ШІ-асистентом, потім набрали на тесті без нього 50% проти 67% в решти. Найбільший розрив був у запитаннях про відлагодження. І знову краще давали собі раду ті, хто ставив машині запитання, щоб зрозуміти код, а не скидав на неї всю роботу.
Чого десять хвилин не доводять
Заголовки на кшталт «ШІ робить нас дурнішими» цей експеримент не підтверджує. Він міряв одне: що відбувається в перші хвилини після того, як допомога зникає. Тримається ефект добу, місяць чи рік життя з чат-ботом, дослідження не перевіряло, і автори називають це обмеженням.
Ставки для учасників теж були низькими. За 2,60 долара й тринадцять хвилин часу мало хто битиметься за кожен дріб, а на іспиті чи на роботі мотивація зовсім інша. Ефект помітний, але не величезний: у другому експерименті різниця в розв’язаних задачах скоротилася до шести відсоткових пунктів. А найобнадійливіша знахідка, про підказки, спирається на малу підгрупу. Це 27% групи з ШІ в другому експерименті, приблизно 80 людей, і результат ще треба підтвердити.
Та все ж картина повторюється в трьох незалежних дослідженнях із зовсім різними людьми: школярі в Туреччині, програмісти, випадкові дорослі в США. Скрізь найгірше було тим, хто повністю віддав машині складну частину роботи.
Репетитор, який не дасть списати
Рішення, яке пропонує Крістіан, звучить скромно. За замовчуванням відповіді ШІ могли б працювати більше як репетитор: наводити на ідею, а не вручати готовий результат. Мету він формулює ширше за будь-які налаштування: «Нам треба рухатися до майбутнього, де людські здібності, наскільки це можливо, посилюються, а не витісняються».
Такі режими вже існують. 29 липня 2025 року OpenAI запустила режим навчання в ChatGPT : він ставить навідні запитання й крок за кроком веде до розв’язку. У Claude є схожий навчальний режим. Але вмикати його треба вручну, а в ChatGPT його можна вимкнути просто посеред розмови. Звичайний режим, як і раніше, відповідає одразу й повністю.
Тож вибір між «дай відповідь» і «дай підказку» лягає на людину, причому в найгірший момент, коли задача горить. У цій історії підказка працює як поручень, а не як ліфт: ти все одно йдеш на власних ногах, тому, коли допомога зникне, сходи не здаватимуться крутішими.
